У парі прихильність виникає неминуче, і це нормально: адже люди відчувають симпатію та тягнуться один до одного. Відносини роблять нас щасливими, а розлука із партнером змушує сумувати.

Але трапляється, що прихильність виходить за межі норми та стає деструктивною.

Це відбувається, коли один із партнерів починає втрачати свою особистість, бачити життєвий орієнтир лише у своєму коханому. Йому може бути погано у відносинах, але покинути їх він не в змозі. Коли прихильність деструктивна, людина стає емоційно залежною від свого партнера.

Ось один із прийомів, ефект від якого може бути воістину руйнівним. Він присутній в інструментарії нарцисів. Це так звана техніка «наближення – віддалення». Але качати жертву на емоційних гойдалках можна і підсвідомо. Люди — складні істоти, і поки один просто не може визначитися з почуттями, інший потрапляє від нього в повну залежність.

Суть прийому у чергуванні хорошого відношення та відчуження. Наприклад, сьогодні людина погоджується зустрітися з вами, всіляко висловлює свою прихильність, натякає на можливе продовження і ви відчуваєте, що зустріли половинку. Вже завтра вона блокує вас у всіх месенджерах та зникає на два тижні. А потім знову з’являється і вдає, що нічого не сталося і у вас повна ідилія. Потім знову пропадає, і так нескінченно.

При кожному поверненні маніпулятора жертва отримує неймовірну дозу щастя. До цього моменту покинута людина відчувала спустошення і страждання, тому графік настрою підскакує з крайньої нижньої точки в крайню верхню — різниця відчувається зовсім по-особливому. Складається враження, що більше ніхто і ніщо не може принести такого щастя.

Потрапити в цю пастку може будь-хто. Просто в когось виходить вчасно пригальмувати й оцінити ситуацію з боку — і вона матиме вигляд нісенітниці. Хтось із цих гойдалок може так і не злізти, особливо якщо маніпулятор розгойдує їх свідомо.

Людину з низькою самооцінкою легко тримати на емоційному ланцюгу. Вона вважає, що не варта любові, що нічого з себе не представляє і нічого не може. Тому з легкістю передає відповідальність за своє життя іншому і вдячна за те, що інша людина терпить поряд із собою таку нікчему.

Маніпулятор створюватиме ілюзії — не для планування, а для гри.

Наприклад, він запитує: «А ти хотіла  б жити зі мною разом?». Задоволена жертва приймає це за пропозицію, радісно погоджується та починає пакувати валізи. Ось тільки швидко з’ясується, що це просто питання — ніхто нічого не обіцяв.

У результаті все виливається в азартну, але згубну гру зі спробами вгадати, що мав на увазі партнер і зірвати джек-пот. Тільки цього не станеться. А жертва, все більше вкладаючись у відносини, глибше заковтуватиме гачок.

Маніпулятор із задоволенням грає на страхах жертви: залишитися одному, не одружитися, не завести дитину, бути відкинутим або отримати засудження оточуючих.

Не забуватимемо, що найпотужнішими постачальниками шаблонів виступають культура, народна мораль з її стійкими імперативами: «Кохання має бути вічним», «Дима без вогню не буває», «Б’є — значить любить» — і релігія: «Кохання — безумовна чеснота», «Полюби ближнього, як себе самого», «Не противься злому. Хто вдарить тебе в праву твою щоку, зверни до нього й іншу».

У результаті жертва починає вірити, що ці відносини її останній шанс.

Маніпулятор старанно відіграє роль жертви. Йому завжди погано, а винен у цьому партнер, який, звісно, відчує себе зобов’язаним допомогти, врятувати, бути поряд. Може навіть виникнути ілюзія, що маніпулятор наодинці не виживе, пропаде — це, звісно, неправда.

Також гра на почутті провини — обіцянка суіциду. Шантаж не може бути основою здорових відносин: людина самостійно відповідає за своє життя. Однак потрапити в цю пастку досить просто.

Також вплив має матеріальна сторона відносин. Здається, до чого тут матеріальна залежність? Але тут є прямий зв’язок: гроші дають відчуття безпеки.

Відповідно, людина, яка перебуває у повній матеріальній залежності, найчастіше емоційно також залежить від маніпулятора.